Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Ірини Пшиченко
 
Головне меню сайту

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [29]
Оксани Смоли [9]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [42]
Віктора Коваленка [120]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [23]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
Загрузка...
 

» Усі блоги " » блог Ірини Пшиченко [ Додати запис до власного блогу ]

Перша збірка. ( Або один кадр реальності)

    Ліна Іванівна сиділа за столом і , тримаючи свою нововитворину  збірку віршів, дивилася на вулицю через мокре вікно, де тихо йшов дощ. За вікном майже всі перехожі йшли з парасолями, а в кого не було, то пробігали швидко, оббігаючи калюжі. Леся Іванівна дивилася у вікно, як у телевізор, але думала про своє:
  Ось нарешті випущена моя перша збірка віршів. Можливо перша і остання. Мені вже п’ятдесят  років і я не знаю, коли ще буде можливість вдруге випустити збірку поезій.
  Дощ на вулиці став іти не так інтенсивно, бо стукав у вікно рідко. А поетеса продовжувала свої роздуми: Оце сама себе питаю: « Чи потрібно мені організовувати презентацію моєї збірки?» З часом почала думати про те, що штучно звані люди, не будуть із задоволенням слухати мої вірші. Може мені взагалі відмовитися від презентації?….
  Краще я напишу в нашу місцеву газету об’яву про те, що книги свого авторства роздаю всім бажаючим, хто знайомий з моєю творчістю і хто не знайомий. Бо не можу приймати квіти, аплодисменти, знаючи, що мої вірші ці люди не розуміють, і тільки піднімаючи свої плечі, думають що я дивна.
 Чому я пишу свої вірші? – Не знаю? Але ж хтось мені надсилає такі думки, які лягають на папері?.... Після смерті, мабуть, взнаю…. Та, взагалі то  пишу із зверненням до людей, щоб хоча б одна людина із ста замислилася над своїм життям і захотіла жити по – іншому. Я вже декілька разів була на різних презентація нових книг і з великим розчаруванням констатую, що поети сучасності мають таку в собі гордість і трішки пихатість, бо думають що схопили Бога за бороду. Але ж вірші не тільки від світла, вони бувають від темноти.
  Так, все вирішено: завтра піду і дам об’яву до газети , а декілька збірок подарую бібліотеці. Краще мати п’ять однодумців, чим тридцять брехливих аплодисментів.
    Леся Іванівна розкрила книжку особистого авторства, і залюбки прочитала вірш на першій сторінці. Потім піднесла до носа збірку, щоб вдихнути аромат ще зовсім нового паперу і сама собі посміхнулася….
    За вікно ще тихо йшов дощ, а під березою, яка росла під вікном Лесі Іванівни, цілувалася молода пара під парасолею і ні на кого не звертала уваги. Вони були в своєму особистому царстві почуттів…
 
Грудень 2015 рік.
 
Якщо з вами не хочуть спілкуватися, то не треба до людей лізти в душу, - Ірина Пшиченко


ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 08.12.2015 | Переглядів: 365
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Ірини Пшиченко у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz