Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Оксани Смоли з міста Баштанка
 
Головне меню сайту

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [29]
Оксани Смоли [8]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [39]
Віктора Коваленка [113]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [19]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
Загрузка...
 

» Усі блоги " » блог Оксани Смоли [ Додати запис до власного блогу ]

Оксана Смола, новела «Віват, життя!»

  Море і небо-о-о! Апофеоз світла! І недосяжна глибина! Не лише води, а й неба! Мій білесенький вітрильник гойдається на лагідних хвилях, немовби на матусиній  долоні.

  Я пливу-у-у!

  Дві половинки – вода й небо – повна-повнісінька чаша, у яку я пірнаю із головою, по самі вінця, без боязні втопитися чи захлинутися. Це відчуття цілковитого щастя!  Несподіване. Тихе. Незглибиме. Безкрає.

  А тільки ж…

  Чим потужніше й радісніше переживання колосальної гармонії, тим гостріше відчуття драматизму –  холодне, мовби віхола в степу. Знаю: лагідний штиль буває перед бурею… Усе в житті мінливе й непостійне... Тільки запитую з надією: Господи, невже знову? Звідки їй взятися, тій бурі? Може все минеться? Бо ж небо наразі – погідне й тихе?!

  Я пливу-у! Віртуальний аркуш на екрані монітора здається безкрайнім морем… Я, ніби білий вітрильник, віддаюся легкому бризу й  пливу у відкритому морі,  вся у білому, щоб не обгоріти від південного сонця. Хоча за вікном –   березнева провесінь, бруньки лише розплющують очі, але життя вже пульсує в заплутаних коренях дерев, у ще промерзлій, тужавій, наче кам’яний дзвін, землі. І слово теж пульсує, ладне ось-ось розквітнути!

  І я пливу-у! Розкрилено. Натхненно. Раптово відкриваються небесні шлюзи, і Божа благодать щедро ллється на мене сяючим водограєм. І на пластиковій комп’ютерній клавіатурі мої пальці віднаходять небесну мелодію. Відчуття потрясної нутряної  глибини і світла все ще триває! Ось зараз, у цю мить, це  усвідомлення щастя творчості,  напрочуд глибинне й осяйне, як море, як небо, як світло, як сонце! А тільки чомусь усі слова, в намаганні передати дорогоцінні хвилі внутрішньої гармонії, видаються блідими й невиразними, наче крейдяний малюнок на шкільній дошці.

  Надвечір дно зненацька міліє – море стає пустелею – холодною, зимною…   Уночі, мовби вигнанець-мандрівник, пробираюся темними безлюдними барханами в пошуках вранішнього світла – лихоманка не минає. Новий весняний день не приносить полегші, температура підіймається до критичної позначки на термометрі, але це  ще можна перележати-перетерпіти, якби не галопуючий серцевий ритм – усе довкола тремтить, як зірвана квітка, котру жене вітер за кривавий обрій… Минає із півгодини, година й температура швидко спадає, ніби сходить сніжна лавина в горах або тануть крижані кучугури від весняного сонця. Падаю у криницю без дна, запоморочливо довго. А потім, лише на мить, коротку мить, настає просвіток – миттєва алюзія свободи,  кілька хвилин дивлюся вільними очима на світ і на саму себе, але лихоманка  знову набирає обертів, як дзиґа, як хуртовина, котру не зупинити нічим, ніякими ліками. Так триває щодня і щоночі – довгий тиждень. Чіпко тримаюся за промінець надії, стоїчно, без нарікань, без боязні, без жалю, із усвідомленням того, що чергову пустелю треба пройти – ніхто за мене цього не зробить. Відчуваю: Господь поряд, і тому я ніби крихітна маленька зернина на теплій і лагідній долоні, яка ще має прорости й дати плід.

 

  В автомашині швидкої допомоги, ніби в карцері, темно і холодно.   Фельдшер у кабіні біля водія, крізь скло бачу його потилицю…  Немилосердно трясе. Із усіх сил тримаюся за металевий поручень на дверях, а це непросто – з фібриляцією і тахікардією… На вибоїнах підкидає на фанерному стільці хіба так! Але що ж? Такі у нас дороги… Уже недалеко, ще трішки – і лікарня, – заспокоюю сама себе.
 

Повний текст новели можна завантажити за цим лінком.


 



ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 15.11.2017 | Переглядів: 34
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Оксани Смоли у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz