Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Петра Войцехова з міста Баштанка
 
Головне меню сайту

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [29]
Оксани Смоли [8]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [40]
Віктора Коваленка [114]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [19]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
Загрузка...
 

» Усі блоги " » блог Петра Войцехова [ Додати запис до власного блогу ]

Перше кохання(частина перша)

Я жив собі колись в 12 років,

Я жив серед людей,  я бачив їх і розумів також,

Я жив серед природи,  я відчував її.

Я богом був серед богів, я був творцем,

Бо я творив – з нічого щось робив.

Усе, чого душа бажала,  я мав,

Бо Богом був,  і я творив.

Але в 12 років зявилась та,

Заради  якої я піднявся до зірок.

І я літав у піднебессі, і я малий пізнав,

Як від польоту серед зірок

Мій дух завмер і серце зупинилось.

Й душа тремтить від збудження, якого я не знав.

І розумів в той час, чому Адам свій рай покинув,

Бо думав він, Адам, що в даний час він вище Бога.

І думав він, що він володар долі

І світ, який навколо нього весь його.

Так  і я,  я власноручно створив собі богиню,

Якій вклонявся, якій молився.

Перед   якою я повзав на колінах,

А той і падав перед нею ниць,

Не сміючи без дозволу хоч трішки розігнутись,

Поглянути у вись, піднявши несміливо очі.

Бо це богиня,  в якої такі красиві  блакитні очі,

Немов волошки небесно-голубі у полі,

У полі стиглих колосків добірної пшениці.

А вії такі тремтливі, ніжні й полохливі,

Немов в метелика тендітні крильця,

Які в спекотній день, немов міраж навпроти сонця.

А щоки полумяні,  немов червоний мак у полі який розцвів.

А губи в неї такі – солодкі і налиті,  як мед бджолиний в стільниках.

А зуби,  як перли білосніжні на сонці,  немов коштовних діамантів блиск.

А брови такі красиві, немов сережки на вербі,  яка цвіте.

А коси,  немов солома стигла у жнива.

А тіло в неї таке пружне,  солодке і пахуче.

Й тепер в свої роки я зрозумів

Чому Адам покинув рай.

Та  то ж у Біблії.

Так я ж і не Адам,  я просто був ще малий.

Я просто стрибнув на кілька років уперед.

Моя  богиня і кумир – Ніна.  Старша  мене  була.

Заради якої піднявся до зірок.

Яка подарувала нереальні доти почуття.

Яка дала відчути,  як завмирає серце і забиває дух.

Яка дала можливість вільного польоту,

Польоту,  далеко від Землі, серед зірок.

Бо я, напевне, один із тих, яких не дуже вже й багато,

Який жив у раю і дуже рано  загубив зв'язок із ним.

Так як тепер? На разі я не знаю?



ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 07.11.2017 | Переглядів: 321
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Петра Войцехова у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz