Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Петра Войцехова з міста Баштанка
 
Головне меню сайту

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [28]
Оксани Смоли [4]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [24]
Віктора Коваленка [102]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [16]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
Загрузка...
 

» Усі блоги " » блог Петра Войцехова [ Додати запис до власного блогу ]

Шепіт душі


Дивлюся на сьогоднішнє життя своє й чуже.

Маю змогу дивитись,  бо спілкуюсь з багатьма.

І як помінявся світ, як віддалились люди один від одного.

Немає посмішок на лицях – один одному чужі.

Люд заклопотаний  зрання і до вечора

І майже в усіх думка, напевно, лиш одна.

Та тільки по різному у кожного звучить вона.

В одного – хоч трохи заробити на їжу,  на прожиття,

У  другого – ще не вистачає трішки, щоб придбати мерс,

У третього – на лікування рідної людини,

В четвертого,  п’ятого і надцятого – теж на щось не вистачає.

І так проходить час і все бабло, бабло. Ще  хоч трішки, ще чуть чуть.

І збігають вже роки, а зупинитись все ніяк

І кожен рік – то хату утеплити, то огорожа впала.

А там гараж не як в людей – косий, низький, обдертий

Не як в людей. А  там, вже черга підійшла,

Дружина каже: –  Ремонт у домі треба.

А сам дивлюсь і в майстерні  треба ремонт хоч косметичний,

Щоб очі замилити собі.

Все треба, треба. Кажуть: – Це життя. Живеш, то й треба.

Як білка в колесі. Живу,  неначе не для себе.

Живу, щоб був порядок навколо мене.

Живу, щоб було все до діла. Та  не вистачає часу,

Щоб охопити все.

В лікарню треба, але коли? Сьогодні, завтра,  післязавтра? Ще  колись?

Так минає час.

 Сам  вже зношений, бо уваги собі не приділяв

І  все навколо, нічого вічного нема.

Душа  колись кричала і волала:  –  Кинь усе. Мене  послухай.

Навіщо  ти мене покликав у цей світ?

Навіщо я тобі була потрібна?

Та я тоді  не чув, не відчував її,

Бо вважав, що треба заробляти,  вкладати гроші в те,

Що колись буде камінням (житло) й  брухтом (авто).

В ще щось, що дає прибуток .

І геть забув, що є душа у мене, що Я чогось прийшов в цей світ.

Але душа вже не кричить, вже квилить тихо-тихо.  І  голосу її уже не чути

І лиш в грудях тривога.  І  відчуваю щось не те,

Бо за гонитвою – все треба, треба,  ще трішки, трішки, ще чуть, чуть.

Я геть забув чого моя душа хотіла-чого вона волала

Лиш сяду інколи й застигну у спокої й тривога у грудях така далека.

Щось  загубив в житті своєму. 

Щось загубив таке прекрасне ,тендітне, ніжне і врочисте

І сльози по щоках……………………

 



ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 21.03.2017 | Переглядів: 651
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Петра Войцехова у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz